/Files/images/s_feysbuka/1Соцзахист.jpg

Перелік урядових і галузевих документів, що забезпечують дотримання законодавства в галузі охорони дитинства:

/Files/images/s_feysbuka/2соц.jpg

ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів

ЗУ Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям

Наказ про призначення громадського інспектора

ЗАТВЕРДЖУЮ ЗАВІДУВАЧ
ДНЗ № 77 ______О.Ю. Бикова
Положення про громадського інспектора з охорони дитинства Комунального закладу «Дошкільного навчального закладу № 77 Харківської міської ради»

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.Громадський інспектор з охорони дитинства дошкільного навчального закладу № 77 – це педагогічний працівник, який має педагогічну освіту і досвід роботи по спеціальності не менше 3 років. 2.У своїй діяльності громадський інспектор з охорони дитинства керується: - Конституцією України; - Конвенцією ООН про права дитини; - Законами України; - Постановами Верховної Ради України; - Указами Президента України; - Постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України; - нормативними документами Міністерства освіти і науки України; - даним Положенням. 3.Громадський інспектор з охорони дитинства безпосередньо підпорядкований завідувачу ДНЗ, працює під керівництвом Управління освіти, який проводить навчання громадських інспекторів, надає методичну та інформаційну допомогу. Громадський інспектор з охорони дитинства призначається наказом завідувача дошкільного навчального закладу. 5. На період відпустки громадського інспектора чи тимчасової непрацездатності його обов’язки залишаю за собою. 6. У роботі з охорони прав дітей громадський інспектор співпрацює зі службою у справах дітей, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, з управлінням у справах сім’ї та молоді, органами охорони здоров’я та іншими державними та громадськими організаціями, діючими у районі чи в місті. ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДСЬКОГО ІНСПЕКТОРА З ОХОРОНИ ДИТИНСТВА ДНЗ № 77 Громадський інспектор зобов’язаний: 1. У роботі дотримуватися нормативно-правових актів з питань захисту дітей відповідно до чинного законодавства. 2. Брати активну участь у виявленні дітей, які залишилися без піклування батьків, з метою наступного встановлення форм і видів влаштування або надання необхідної соціальної, правової, педагогічної допомоги. 3. Терміново інформувати Управління освіти Холодногірського району про виявлених дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування чи дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. 4. Здійснювати облік дітей пільгових категорій, а саме: дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-напівсиріт, дітей з багатодітних сімей, дітей з малозабезпечених сімей, дітей-інвалідів, дітей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, дітей з неблагополучних сімей, дітей девіантної поведінки, дітей з кризових сімей, дітей у яких батьки інваліди, дітей загиблих військовозобов’язаних, працівників внутрішніх спав, шахтарів, журналістів, дітей у яких батьки є трудовими мігрантами та ін. 5.Своєчасно оформляти: - особові справи на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, пільгових категорій; - документи на влаштування дітей в державні дитячі установи (у межах визначених діючим законодавством повноважень); - документи на дітей для надання безкоштовного харчування або 50% сплати за харчування, поїздок, подарунків. 6. У разі необхідності: - клопотати перед районною комісією з питань захисту дітей про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав батьків дітей; - приймати участь у розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав батьків, які не виконують своїх обов’язків. 7. Координувати роботу вихователів щодо оформлення та ведення соціальних паспортів груп, підготовки необхідної інформації, документів, проводити консультації, інструктажі щодо організації роботи з дітьми пільгового контингенту. 8. Організовувати роз’яснювальну роботу з батьками, опікунами (піклувальниками) з питань охорони прав та інтересів дитини. 9. Проводити первинні та контрольні обстеження умов життя і виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування (2-чі на рік), а також дітей, батьки яких не забезпечують їм належного виховання, дітей інших пільгових категорій, які є в закладі з метою надання їм необхідної допомоги. 10. Надавати Управління освіти копії актів обстежень житлово-побутових умов дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування разом з узагальненням огляду утримання дітей даної категорії (двічі на рік) . 11.Організовувати роботу щодо соціального захисту дітей, зокрема, пільгового контингенту. 12. Вивчати адаптацію дітей у прийомних сім’ях, захист їх прав та інтересів. 13.Залучати дітей пільгового контингенту до гурткової роботи, в тому числі – дітей девіантної поведінки та з неблагополучних сімей. 14.Контролювати забезпечення дітей пільгових категорій безкоштовним харчуванням згідно з вимогами чинного законодавства. 14.Складати звітну інформацію про проведену роботу перед Управлінням освіти щоквартально. Узагальнювати інформацію про проведену роботу на нарадах при завідуючій, на батьківських зборах. ГРОМАДСЬКИЙ ІНСПЕКТОР З ОХОРОНИ ДИТИНСТВА МАЄ ПРАВО 1.Отримувати документи, подавати заяви, скарги, клопотання, пов’язані із захистом та охороною прав дітей. 2.Відвідувати сім’ї, обстежувати житлово-побутові умови та складати акти обстеження, проводити опитування батьків, інших осіб з питань дотримання особистих та майнових прав і інтересів дітей 3. Організовувати роз’яснювальну роботу з батьками, опікунами (піклувальниками) та дітьми з питань прав дитини. 4.При порушенні прав дитини звертатися з заявами до Управління освіти Холодногірського району. 5.Виступати в суді при розгляді справ пов’язаних з вихованням дітей, охороною їх прав та інтересів, при позбавленні батьківських прав осіб, які не піклуються про своїх дітей. ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ГРОМАДСЬКОГО ІНСПЕКТОРАЗ ОХОРОНИ ДИТИНСТВА 1.Громадський інспектор щоквартально звітує перед Управлінням освіти (статистичний та аналітичний звіти) та перед колективом дошкільного навчального закладу про проведену роботу щодо соціального захисту, охорони прав та інтересів дітей .

Як здійснюється захист прав дитини?
Захист прав дитини в адміністративному порядку здійснюється правоохоронними органами і органами опіки і піклування (ст. 8 СК).

До перших відносяться:

- Прокуратура,

- Органи внутрішніх справ.

Прокурор, захищаючи права дітей, використовує наступні способи:

- пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав (ст. 70 СК), обмеження в батьківських правах (ст. 73 СК), про відміну усиновлення дитини (ст. 142 СК);

- пред'явлення в суд, орган опіки і піклування заяви з вимогою про відновлення (визнанні) порушеного (оспореного) права дитини (ст. 21 Закону «Про прокуратуру України»);

- безпосередньо беручи участь в розгляді судом справ про захист прав дитини (ст. 35 Закону «Про прокуратуру України»; ст.ст. 72, 73, 125, 140 СК України);

- внесення застереження про неприпустимість порушення прав дитини надалі і уявлення про усунення порушень закону (ст. 24, ст. 25 Закону «Про прокуратуру України»);

- опротестовування актів інших адміністративних органів, що мають пряме відношення до захисту прав дітей (за наявності підстав, передбачених законом (ст. 23 Закону «Про прокуратуру України»).

Органи внутрішніх справ беруть участь в примусовому виконанні рішень, пов'язаних з відбиранням дитини (ст. 79 СК), а також в розшуку осіб, що ухиляються від виконання присуджень по суперечках, пов'язаних з вихованням дітей (пп. 14 ст. 10 Закону "Про міліцію", ст. 3, 6 Указу Президента України "Про міліцію суспільної безпеки (місцевої міліції) в України"). Також ВВС проводять індивідуальну профілактичну роботу з сім'ями, в яких порушуються права дитини; з батьками, не виконуючими або неналежно виконуючими свої обов'язки по вихованню, навчанню або утриманню неповнолітніх дітей; беруть участь у виявленні фактів порушення прав дитини в сім'ї; у необхідних випадках здійснюють підготовку справ по позбавленню і обмеженню батьківських прав.

Захист прав дитини в сім'ї входить також в компетенцію Комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав. Згідно ст. 11 Закону "Про основи системи профілактики бездоглядності і правопорушень неповнолітніх" в обов'язку цих комісій входить:

пред'явлення до суду позову про позбавлення і обмеження батьківських прав;

здійснення заходів по захисту і відновленню має рацію і законних інтересів дитини, виявленню і усуненню причин і умов, сприяючих їх бездоглядності, безпритульності;

організація, у разі потреби, контролю за умовами виховання, навчання, утриманню неповнолітніх дітей;

підготовка матеріалів, що представляються в суд з питань, пов'язаних із захистом прав дитини в сім'ї.

Відповідно до ст. 121 СК України органи опіки і піклування виявляють дітей, що залишилися без піклування батьків, ведуть облік таких дітей і виходячи з конкретних обставин втрати піклування батьків обирають форми їх пристрою, а також здійснюють подальший контроль за умовами їх утриманню, виховання і освіти. Крім цього, органи опіки і піклування: пред'являють позов про позбавлення батьківських прав, обмеження батьківських прав, виступають в ролі відповідача у справах про відновлення в батьківських правах, відміні обмеження батьківських прав, дають висновки у справах, пов'язаним зі встановленням усиновлення, відміною усиновлення, дають висновки по суперечках, пов'язаних з вихованням дитини в сім'ї, відповідно до ст. 79 СК беруть участь у виконанні рішень суду у справах, пов'язаним з вихованням дітей.

В даний час в більшості органів опіки і піклування всю роботу по захисту прав неповнолітніх виконує як правило один фахівець (інспектор) з охорони дитинства. Це призводить до того, що вдається виконувати тільки саму невідкладну роботу, як правило пов'язану з представництвом інтересів неповнолітнього в суді, підготовкою висновків (часто непрофесійних, у зв'язку з відсутністю необхідних для цього навиків і знань), по запиту суду і т.д. Таким чином у органів опіки і піклування немає можливості захищати права дітей належним чином, у зв'язку з чим пропонується провести реформу цих органів. Основними елементами реформованого органу опіки і піклування будуть:

- розширення круга дітей, захист прав і законних інтересів яких здійснюють органи опіки і піклування;

- введення системи соціального патронату над дітьми (сім'єю), потребуючими в державному захисті (До сім'ї, в якій дитина визнана потребуючою в державному захисті "прикріпляється" патронатний вихователь, що надає необхідні допомоги у вихованні дитини і реабілітації сім'ї.);

- складання Плану по захисту дитини – акту органу опіки і піклування, в якому встановлюється перелік заходів щодо забезпечення прав і законних інтересів дитини, потребуючої в державному захисті, терміни їх виконання, встановлюється чітке розмежування відповідальності при виконанні плану між сторонами, що беруть участь в процесі виховання і утриманню дитини;

- розподіл повноважень по опіці і опікуванням між декількома вповноваженими главою органу місцевого самоврядування службами (очевидно, що вищезгаданий об'єм повноважень не може здійснюватися одним фахівцем з охорони дитинства);

- створення (перепрофілювання) установи, що надає патронатне виховання (установи для утриманню, виховання і підготовки дитини, потребуючої в державному захисті, до приміщення в сім'ю а також по пошуку, відбору і навчанню патронатних вихователів, наданню сприяння у вихованні і проведенні реабілітаційної роботи з дітьми і т.д.);

- розмежування прав і обов'язків по захисту прав і законних інтересів дитини, тобто розподіл обов'язків по законному представництву інтересів дитини між уповноваженою службою (установою), кровними батьками (законними представниками дитини) і патронатним вихователем;

- контроль уповноваженої служби за станом розвитку дитини, потребуючої в державному захисті.

Можливість швидкого упровадження і успішного застосування описаної вище моделі є сумнівною, оскільки вона багато в чому списана із західних моделей, і ефективність її роботи в наших умовах не була спеціально досліджена. Проте положення, коли згідно федеральній нормі, на 5 тисяч неповнолітніх повинен бути лише один фахівець з охорони їх прав є неприйнятним і повинне бути виправлене.

Таким чином, захист прав дитини в судовому порядку торкається випадків порушення його прав в сім'ї, якщо виникає суперечка про виховання дитини. А захист прав дитини, особливо того, хто втратив батьківське піклування, входить в сферу діяльності органу опіки і піклування. Тому пріоритетним і найпоширенішим способом захисту прав дитини є не судова, а адміністративно-правовий захист, здійснюваний органами опіки і піклування. Саме ці органи вповноважені державою на виконання захисних функцій, які здійснюються по різному, залежно від конкретної ситуації. Важливою передумовою захисту цими органами прав неповнолітнього є тісний контакт і взаємодія з прокуратурою, ВВС, Комісіями у справах неповнолітніх і іншими державними і суспільними організаціями. На жаль, основна частина законів, прийнятих до теперішнього часу, направлена на прописування ролі відомств і визначення меж їх діяльності. Це привело до посилення міжвідомчих бар'єрів і потенціювало боротьбу відомств за бюджетні кошти, тоді як механізм взаємодії відомств і їх відповідальності за невиконання покладених на них функцій по захисту прав дитини законодавчо не прописаний.

Приведений перелік державних органів, що захищають права дітей навряд можна вважати вичерпним, оскільки на місцях участь в захисті прав дітей можуть брати і інші органи, число яких постійно росте (Центр соціальної допомоги сім'ї і дітям, Центр психолого-педагогічної допомоги населенню, Центр екстреної психологічної допомоги по телефону, соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх, Центр допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків).

Один з раніше невідомих способів захисту прав дитини – закріплена в ст.56 СК України можливість самостійно захищати свої права у разі порушення їх батьками або особами їх замінюючими. У цих випадках дитина може звернутися до органу опіки і піклування, а після досягнення 14 років – в суд. Проте реальних передумов для здійснення даного права поки не існує, оскільки чинне цивільно-процесуальне законодавство не визначає положення неповнолітнього учасника цивільного процесу, що втратив батьківське піклування.

Що стосується скарг до органу опіки і піклування, в прокуратуру або до яких-небудь інших органів, що займаються захистом прав дітей, то не дивлячись на уявну простоту цієї процедури, дитина найчастіше не може нею скористатися, частково тому, що не знають своїх прав, і не мають доступу до незалежних джерел правової допомоги. Крім того, враховуючи, що винуватцем насильства часто є директор або співробітник дитячого будинку або інший посадовець, діти не вірять в можливість добитися справедливості.

Право дитини на самозахист означає існування обов'язку органів, у правомочних на захист прав дитини, вживати за його скаргою відповідні заходи. Відсутність законодавчого регулювання цього питання на практиці може привести до небажання посадовців фіксувати скарги дітей і робити які-небудь дії для відновлення їх прав.

Крім захисту прав дитини на національному рівні можливий його захист за допомогою міжнародних механізмів захисту, заснованих на міжнародних нормативних актах, що є, відповідно до ч. 4 ст. 15 Конституції України частиною правової системи України, і що має преюдиціальне значення.

В даний час Україна зобов'язана періодично уявляти в Комітет з прав дитини ООН державні Доповіді про положення з правами дитини в України. Конвенція про права дитини, механізмом реалізації положень якої є Комітет–універсальна – єдиними країнами, що не ратифікували її, є США і Сомалі. Конвенція не тільки ідентифікує дитину як особу, наділену конкретними правами, але також робить можливим для дитини затвердження своїх прав за допомогою національних судових або адміністративних процедур (ст. 12 Конвенції). Багато експертів вважають, що одним з найзначніших внесків, зроблених Конвенцією в законодавство з прав людини, є саме упровадження принципу трансформації дитини з пасивного об'єкту "захисту" в активного суб'єкта.

За підсумками розгляду представленої державою Доповіді, альтернативних доповідей неурядових організацій і відповідей держави на додатково поставлені питання, Комітет виносить рекомендації по удосконаленню ситуації з правами дитини в Україні і особливому захисті окремих категорій дітей. Україна вже представила в Комітет дві Доповіді (1993, 1999 рр.) за підсумками розгляду яких були винесені відповідні рекомендації, і повинна представити наступну періодичну Доповідь в 2003 році.

Ще одним міжнародно-правовим способом судового захисту прав дитини є його обіг в Європейсь-кий Суд з прав людини. У разі встановлення цим судом порушення права заявника йому може вип-латити грошова компенсація, а рекомендації Суду є обов'язковими для виконання державою-відпо-відачем. Звичайно інтереси дітей перед Європейським судом представляють їх батьки, але якщо це з яких-небудь причин неможливо, дитина може скористатися допомогою адвоката або суспільної організації, відповідно до національного законодавства.

При цьому в прецедентах Європейського Суду особливо указується, що неповнолітні можуть самостійно або через представників ініціювати подачу скарги.

Велика кількість справ про захист прав дітей в Європейському суді торкаються призначення опіки над дитиною, контактів з батьками і іншими родичами, а також – права на пошану особистого і сіме-йного життя, неприпустимості застосування фізичних покарань і права на навчання.

Кiлькiсть переглядiв: 389

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.