/Files/images/4 правила.jpg

/Files/images/Тревожность.jpg

Поради для батьків майбутніх першокласників.

1.Заохочуйте ініціативність, самостійність дитини.
2. Не перевантажуйте дитину: втрачене здоров*я не повернуть ніякі ліки.
3. Вчіться бути з дитиною "на рівних".
4.Помилки помічайте, обговорюйте, виправляйте, але не сваріть дитину, не принижуйте її.
5. Якщо Ви кричите на дитину, отже, визнаєте власне безсилля.
6. Напередодні 1 вересня створіть в оселі атмосферу свята: прикрасьте кімнату, заплануйте з дитиною меню святкового обіду.
7. У День знань - 1 вересня найближчі люди мають бути поруч. У цей день головна - дитина, її враження. почуття, емоції.
8. Пам*ятайте: 1 вересня дитина відчуватиме різні страхи (залишитися сама, не сподобатися вчителю, не знайти друзів тощо). Непомітно підкладіть їй у портфель якусь домашню дрібничку - це підбадьорить дитину.
9. Звичайно ж, Ви будете чекати дитину в її перший день у школі. Не накидайтесь на дитину із запитаннями, дайте їй можливість висловитись, розповісти про найцікавіші, на її погляд моменти.
10. Частіше кажіть дитині, що Ви її любите.

Розвиток дрібної моторики рук: про що слід подбати батькам?

Тонка моторика - це різновид рухів, у яких беруть участь дрібні м*язи рук. Під час обстеження було виявлено досить велика група дітей, у яких дуже слабко розвинуті пальці рук. Такі діти матимуть труднощі з письмом у школі і тому виникає питання, як саме тренувати пальці рук, розвинути силу і витривалість м*язів кисті.
Передусім, розвиток тонкої моторики пов*язаний з її загальним фізичним розвитком. Тому дитині необхідні різноманітні фізичні вправи, заняття фізкультурою.
Спробуйте обмежити малювання фломастерами: вони не вимагають ніяких зусиль від дитини і не розвивають м*язів пальці руки. Перевагу слід віддавати простим і кольоровим олівцям. Дуже корисні для розвитку пальців дитини такі види діяльності, як ліплення з пластиліну і глини, тіста, малювання та розфарбовування книжок - розмальовок, складання аплікацій, робота з ножицями, пришивання гудзиків, вишивання, нанизування намиста, конструювання з дрібних деталей. Використовуйте ігри з сірниками (без сіри), рахунковими паличками, ігри з прищіпками, перебирання крупи тощо.
Особливо додаткові заняття потрібні дітям з низьким рівнем розвитку мовлення, оскільки існує тісний зв*язок між рівнем розвитку мовлення і ступенем розвитку тонкої моторики.
Тому тренування пальців рук у дитини є засобом підвищення її інтелекту, розвитку мовлення і підготовки її до письма, а отже до успішного навчання у школі.

Дитячі страхи: на що слід звертати увагу.

Страх, як і інші неприємні відчуття (гнів,страджання та інш.) не є однозначно "шкідливими" для дитини. Будь - яка емоція виконує певну функцію і дозволяє дитині та дорослому орієнтуватися в навколишньому світі. Так, страх захищає людину від зайвого ризику під час переходу вулиці, відпочинку у горах, на водоймищі, у лісі, під час взаємодії з тваринами тощо.
Страх регулює діяльність, поведінку, він є переживанням, необхідним для нормального функціонування психіки, що потребує і неприємних, навіть "гострих" емоцій. Часто діти самі викликають у себе емоцію страху, що підтверджує у них наявність цієї потреби. Пригадайте, як у дитинстві, зібравшись увечері, ви розповідали або слухали страшні історії, причому з гострим емоційним завершенням (голосний несподіваний вигук розповідача, раптове хапання за руку слухача тощо).
Якщо батьки забезпечують дітям "тепличні" умови, охороняють їх від будь - яких неприємностей, сильних переживань, то це здебільшого призводить до "розгладження" психічного апарату, якому необхідні переживання різної інтенсивності.
Дитячі страхи - це звичайне явище для дитячого розвитку. Вони мають важливе значення для дитини. Кожен страх або вид страху з*являється тільки в певному віці, тобто у кожного віку є специфічні страхи, що у разі нормального розвитку з часом зникають.
Страх, як і будь - яке переживання, є позитивним, якщо точно виконує свої функції, а потім зникає. Патологічний страх можна відрізнити від "нормального" за такими критеріями:
- перешкоджає спілкуванню, розвитку особистості;
- призводить до соціальної дезадаптації, згодом - до психосоматичних захворювань.
Страх може бути як самостійним порушенням (наприклад, наслідком сильного переляку), так і проявом яких - небудь порушень особистості дитини. У будь - якому з цих випадків слід звернутися за консультацією до практичного психолога.
Кiлькiсть переглядiв: 154

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.